Якша-лока вводить тему святості — відчуття, що щось заслуговує на особливу турботу. Назва має міфологічний образ, а для роздумів можна обрати місце, стосунки, практику чи обіцянку, до яких не хочеться ставитися недбало.
Повага проявляється у вчинках: дотриманні слова, приділеному часі, визнанні межі чи догляді за спільним простором. Назвати щось священним не означає відмовитися від запитань про владу й відповідальність довкола нього.
Що ти захищаєш і чому? Чи досі спосіб турботи відповідає її меті? Іноді важливіше відновити увагу, ніж зберегти кожну зовнішню форму.